Вплив поліморфізму гена інтерлейкіна-6 на ефективність противірусного лікування хворих на хронічний гепатит С

Автор(и)

  • Yu. Yu. Riabokon Zaporizhzhia State Medical University, Ukraine,
  • K. V. Kalashnyk Zaporizhzhia State Medical University, Ukraine,
  • O. V. Riabokon Zaporizhzhia State Medical University, Ukraine,

DOI:

https://doi.org/10.14739/2310-1210.2019.1.155826

Ключові слова:

хронічний гепатит С, поліморфізм генетичний, інтерлейкін-6, противірусні засоби

Анотація

Мета роботи – визначити вплив поліморфізму гена інтерлейкіна-6 на ефективність противірусної терапії хворих на хронічний гепатит С.

Матеріали та методи. У дослідження залучили 83 особи, які хворі на хронічний гепатит С (ХГС). Виконали аналіз ефективності противірусної терапії за схемою peg-IFNα + SOF + RBV залежно від поліморфізму гена інтерлейкіна-6 (rs1800795).

Результати. Встановили, що всі хворі на ХГС із генотипом CC (14 – 100 %) відповіли на противірусну терапію за схемою peg-IFNα + RBV + SOF, але серед пацієнтів із генотипами CG/GG відповіли на лікування тільки 85,5 % (59 із 69). У хворих на ХГС із генотипами CG/GG, які відповіли на ПВТ формуванням СВВ 24, негативація HCV-RNA у крові відбувалася повільніше, на відміну від пацієнтів із генотипами СС, в яких від 4 тижня лікування відзначено стійке зникнення вірусу. За умов досягнення СВВ 24 у всіх хворих із генотипом СС поліморфізму гена ІЛ-6 у цей термін спостереження відбулася нормалізація активності АлАТ. Здебільшого у хворих на ХГС із СВВ 24 та CG/GG генотипом після припинення ПВТ активність АлАТ продовжувала знижуватися та нормалізувалася через 24 тижні спостереження у 94,9 % (56 із 59). Але у 20,0 % пацієнтів, які не відповіли формуванням СВВ 24 та мали генотипи CG/GG, на момент оцінювання СВВ 24 активність АлАТ у сироватці крові залишилася підвищеною.

Для визначення факторів, які мають статистично значущий вплив на результати ПВТ за схемою peg-IFNα + SOF + RBV, здійснили рангову кореляцію за Кенделом. Поліморфізм гена ІЛ-6 мав вплив на ефективність ПВТ: як на негативацію HCV-RNA у крові на момент завершення лікування (р = 0,04), так і досягнення СВВ 24 (р = 0,03). Відсутність формування відповіді на момент завершення ПВТ, а також відсутність формування СВВ 12 і СВВ 24 асоціювалися з наявністю генотипів CG/GG поліморфізму гена ІЛ-6 і вищим рівнем активності АлАТ до початку ПВТ (τ = -0,18, р < 0,01).

Висновки. У хворих на ХГС генотип СС поліморфізму генf ІЛ-6 (rs1800795) є прогностично сприятливим щодо формування СВВ 24 під час проведення ПВТ за схемою peg-IFNα+SOF+RBV. Пацієнти, які не відповіли на лікування СВВ 24, мали тільки генотипи CG/GG поліморфізму ІЛ-6. Навіть і у хворих на ХГС із генотипами CG/GG, які відповіли на ПВТ формуванням СВВ 24, негативація HCV-RNA у крові відбувалася повільніше, на відміну від пацієнтів із генотипами СС. Відсутність формування відповіді на момент завершення ПВТ, а також відсутність СВВ 12 і СВВ 24 асоціювалися з наявністю генотипів CG/GG поліморфізму гена ІЛ-6 і вищим рівнем активності АлАТ до початку проведення ПВТ (τ = -0,18 , р < 0,01).

Посилання

Golubovska, O. (2016). Primenenie kombinacij lekarstvennykh sredstv dlya lecheniya pacientov s khronicheskim gepatitom C: obzor klinicheskikh issledovanij i osobennosti nacional'nykh standartov terapii [Combination of drugs for treatment of patients with chronic hepatitis C: a review of clinical trials and features of the national treatment standards]. Klinicheskaya infektologiya i parazitologiya, 3(18), 304–312. [in Russian].

Mohammed, A., Auckle, R., Li, H., Xu, S., Liu, L., Zhao, D., & Che, W. (2018). Pegylated Interferon-α Plus Ribavirin Therapy Improves Left Ventricular Diastolic Dysfunction in Patients With Chronic Hepatitis C Attaining Sustained Virological Response. The American Journal Of The Medical Sciences, 355(6), 566–572. doi: 10.1016/j.amjms.2018.02.001.

Kozielewicz, D., Grabińska, A., Madej, G., & Wietlicka-Piszcz, M. (2018). Efficacy and safety of pegylated interferon α and ribavirin in patients monoinfected with HCV genotype 4. Gastroenterology Review, 13(1), 22–29. doi: 10.5114/pg.2018.74558.

(2016) AASLD/IDSA/IAS-USA. HCV Guidance: Recommendations for Testing, Managing and Treating Hepatitis C. Retrieved from http://www.hcvguidelines.org/

Ministerstvo okhorony zdorovia (2016) Nakaz MOZ Ukrainy «Pro zatverdzhennia ta vprovadzhennia medyko-tekhnolohichnykh dokumentiv zi standartyzatsii medychnoi dopomohy pry virusnomu hepatyti С» vid 18.07.2016 r. №729 [Order of the Ministry of Health of Ukraine «On Approval and Implementation of Medical-Technological Documents for the Standardization of Medical Aid in the Case of Hepatitis C» from July 18, 2016 №729]. [in Ukrainian].

Evon, D., Esserman, D., Bonner, J., Rao, T., Fried, M., & Golin, C. (2013). Adherence to PEG/ribavirin treatment for chronic hepatitis C: prevalence, patterns, and predictors of missed doses and nonpersistence. Journal Of Viral Hepatitis, 20(8), 536–549. doi: 10.1111/jvh.12079.

Milara, J., Outeda-Macias, M., Aumente-Rubio, M. D., Más-Serrano, P., Aldaz, A., Calvo, M. V., et al. (2015). PEG-Interferon-α ribavirin-induced HCV viral clearance: a pharmacogenetic multicenter Spanish study. Farm Hosp., 39(1), 29–43. doi: 10.7399/fh.2015.39.1.8547.

Mechie, N., Röver, Ch., Cameron, S., & Amanzada, A. (2014). Predictability of IL-28B-polymorphism on protease-inhibitor-based triple-therapy in chronic HCV-genotype-1 patients: A meta-analysis. World Journal Of Hepatology, 6(10), 759–765. doi: 10.4254/wjh.v6.i10.759.

Suppiah, V., Moldovan, M., Ahlenstiel, G., Berg, T., Weltman, M., Abate, M., et al. (2009). IL28B is associated with response to chronic hepatitis C interferon-α and ribavirin therapy. Nature Genetics, 41(10), 1100–1104. doi: 10.1038/ng.447.

Guo, P., Li, G., Sun, X., & Wu, D. (2016). Influence of IL10 Gene polymorphisms on the sustained virologic response of patients with chronic hepatitis C to PEG-interferon/ribavirin therapy. Infection, Genetics And Evolution, 45, 48–55. doi: 10.1016/j.meegid.2016.08.016.

Sadeghi, S., Davari, M., Asli, E., Gharibzadeh, S., Vaziri, F., Jamnani, F. et al. (2017). Effect of IL15 rs10833 and SCARB1 rs10846744 on virologic responses in chronic hepatitis C patients treated with pegylated interferon-α and ribavirin. Gene, 630, 28–34. doi: 10.1016/j.gene.2017.08.005.

Vince, A., Duvnjak, M. & Kurelac, I. (2013). Treatment guidelines for patients with genotype 1 chronic hepatitis C infection. Acta Medica Croatica, 67(4), 329–38.

Coppola, N., Pisaturo, M., Sagnelli, C., Sagnelli, E., & Angelillo, I. (2014). Peg-Interferon Plus Ribavirin with or without Boceprevir or Telaprevir for HCV Genotype 1: A Meta-Analysis on the Role of Response Predictors. Plos ONE, 9(4), e94542. doi: 10.1371/journal.pone.0094542.

Gower, E., Estes, C., Blach, S., Razavi-Shearer, K., & Razavi, H. (2014). Global epidemiology and genotype distribution of the hepatitis C virus infection. Journal Of Hepatology, 61(1), S45–S57. doi: 10.1016/j.jhep.2014.07.027.

European Association for the Study of the Liver (2017). EASL Recommendations on Treatment of Hepatitis C 2016. J. Hepatology, 66(1), 153–194. doi: 10.1016/j.jhep.2016.09.001.

Koff, R. (2014). Review article: the efficacy and safety of sofosbuvir, a novel, oral nucleotide NS5B polymerase inhibitor, in the treatment of chronic hepatitis C virus infection. Alimentary Pharmacology & Therapeutics, 39(5), 478–487. doi: 10.1111/apt.12601.

Donaldson, E. F., Harrington, P. R., O'Rear, J. J., & Naeger, L. K. (2014). Clinical evidence and bioinformatics characterization of potential hepatitis C virus resistance pathways for sofosbuvir. Hepatology, 61(1), 56–65. doi: 10.1002/hep.27375.

Keating, G. M. (2015). Ledipasvir/Sofosbuvir: A Review of Its Use in Chronic Hepatitis C. Drugs, 75(6), 675–685. doi: 10.1007/s40265-015-0381-2.

Petta, S., Cabibbo, G., Enea, M., Macaluso, F., Plaia, A., Bruno, R. et al. (2014). Cost-effectiveness of sofosbuvir-based triple therapy for untreated patients with genotype 1 chronic hepatitis C. Hepatology, 59(5), 1692–1705. doi: 10.1002/hep.27010.

Giannitrapani, L., Soresi, M., Balasus, D., Licata, A., & Montalto, G. (2013). Genetic association of interleukin-6 polymorphism (-174 G/C) with chronic liver diseases and hepatocellular carcinoma. World Journal Of Gastroenterology, 19(16), 2449–55. doi: 10.3748/wjg.v19.i16.2449.

Cussigh, A., Falleti, E., Fabris, C., Bitetto, D., Cmet, S., Fontanini, E., et al. (2011). Interleukin 6 promoter polymorphisms influence the outcome of chronic hepatitis C. Immunogenetics, 63(1), 33–41. doi: 10.1007/s00251-010-0491-7.

Yee, L. J., Im, K., Borg, B., Yang, H., & Liang, T. (2009). Interleukin-6 haplotypes and the response to therapy of chronic hepatitis C virus infection. Genes & Immunity, 10(4), 365–372. doi: 10.1038/gene.2009.26.

##submission.downloads##

Номер

Розділ

Оригінальні дослідження