Вплив поліморфізму гена інтерлейкіна-6 на ефективність противірусного лікування хворих на хронічний гепатит С
DOI:
https://doi.org/10.14739/2310-1210.2019.1.155826Ключові слова:
хронічний гепатит С, поліморфізм генетичний, інтерлейкін-6, противірусні засобиАнотація
Мета роботи – визначити вплив поліморфізму гена інтерлейкіна-6 на ефективність противірусної терапії хворих на хронічний гепатит С.
Матеріали та методи. У дослідження залучили 83 особи, які хворі на хронічний гепатит С (ХГС). Виконали аналіз ефективності противірусної терапії за схемою peg-IFNα + SOF + RBV залежно від поліморфізму гена інтерлейкіна-6 (rs1800795).
Результати. Встановили, що всі хворі на ХГС із генотипом CC (14 – 100 %) відповіли на противірусну терапію за схемою peg-IFNα + RBV + SOF, але серед пацієнтів із генотипами CG/GG відповіли на лікування тільки 85,5 % (59 із 69). У хворих на ХГС із генотипами CG/GG, які відповіли на ПВТ формуванням СВВ 24, негативація HCV-RNA у крові відбувалася повільніше, на відміну від пацієнтів із генотипами СС, в яких від 4 тижня лікування відзначено стійке зникнення вірусу. За умов досягнення СВВ 24 у всіх хворих із генотипом СС поліморфізму гена ІЛ-6 у цей термін спостереження відбулася нормалізація активності АлАТ. Здебільшого у хворих на ХГС із СВВ 24 та CG/GG генотипом після припинення ПВТ активність АлАТ продовжувала знижуватися та нормалізувалася через 24 тижні спостереження у 94,9 % (56 із 59). Але у 20,0 % пацієнтів, які не відповіли формуванням СВВ 24 та мали генотипи CG/GG, на момент оцінювання СВВ 24 активність АлАТ у сироватці крові залишилася підвищеною.
Для визначення факторів, які мають статистично значущий вплив на результати ПВТ за схемою peg-IFNα + SOF + RBV, здійснили рангову кореляцію за Кенделом. Поліморфізм гена ІЛ-6 мав вплив на ефективність ПВТ: як на негативацію HCV-RNA у крові на момент завершення лікування (р = 0,04), так і досягнення СВВ 24 (р = 0,03). Відсутність формування відповіді на момент завершення ПВТ, а також відсутність формування СВВ 12 і СВВ 24 асоціювалися з наявністю генотипів CG/GG поліморфізму гена ІЛ-6 і вищим рівнем активності АлАТ до початку ПВТ (τ = -0,18, р < 0,01).
Висновки. У хворих на ХГС генотип СС поліморфізму генf ІЛ-6 (rs1800795) є прогностично сприятливим щодо формування СВВ 24 під час проведення ПВТ за схемою peg-IFNα+SOF+RBV. Пацієнти, які не відповіли на лікування СВВ 24, мали тільки генотипи CG/GG поліморфізму ІЛ-6. Навіть і у хворих на ХГС із генотипами CG/GG, які відповіли на ПВТ формуванням СВВ 24, негативація HCV-RNA у крові відбувалася повільніше, на відміну від пацієнтів із генотипами СС. Відсутність формування відповіді на момент завершення ПВТ, а також відсутність СВВ 12 і СВВ 24 асоціювалися з наявністю генотипів CG/GG поліморфізму гена ІЛ-6 і вищим рівнем активності АлАТ до початку проведення ПВТ (τ = -0,18 , р < 0,01).
Посилання
Golubovska, O. (2016). Primenenie kombinacij lekarstvennykh sredstv dlya lecheniya pacientov s khronicheskim gepatitom C: obzor klinicheskikh issledovanij i osobennosti nacional'nykh standartov terapii [Combination of drugs for treatment of patients with chronic hepatitis C: a review of clinical trials and features of the national treatment standards]. Klinicheskaya infektologiya i parazitologiya, 3(18), 304–312. [in Russian].
Mohammed, A., Auckle, R., Li, H., Xu, S., Liu, L., Zhao, D., & Che, W. (2018). Pegylated Interferon-α Plus Ribavirin Therapy Improves Left Ventricular Diastolic Dysfunction in Patients With Chronic Hepatitis C Attaining Sustained Virological Response. The American Journal Of The Medical Sciences, 355(6), 566–572. doi: 10.1016/j.amjms.2018.02.001.
Kozielewicz, D., Grabińska, A., Madej, G., & Wietlicka-Piszcz, M. (2018). Efficacy and safety of pegylated interferon α and ribavirin in patients monoinfected with HCV genotype 4. Gastroenterology Review, 13(1), 22–29. doi: 10.5114/pg.2018.74558.
(2016) AASLD/IDSA/IAS-USA. HCV Guidance: Recommendations for Testing, Managing and Treating Hepatitis C. Retrieved from http://www.hcvguidelines.org/
Ministerstvo okhorony zdorovia (2016) Nakaz MOZ Ukrainy «Pro zatverdzhennia ta vprovadzhennia medyko-tekhnolohichnykh dokumentiv zi standartyzatsii medychnoi dopomohy pry virusnomu hepatyti С» vid 18.07.2016 r. №729 [Order of the Ministry of Health of Ukraine «On Approval and Implementation of Medical-Technological Documents for the Standardization of Medical Aid in the Case of Hepatitis C» from July 18, 2016 №729]. [in Ukrainian].
Evon, D., Esserman, D., Bonner, J., Rao, T., Fried, M., & Golin, C. (2013). Adherence to PEG/ribavirin treatment for chronic hepatitis C: prevalence, patterns, and predictors of missed doses and nonpersistence. Journal Of Viral Hepatitis, 20(8), 536–549. doi: 10.1111/jvh.12079.
Milara, J., Outeda-Macias, M., Aumente-Rubio, M. D., Más-Serrano, P., Aldaz, A., Calvo, M. V., et al. (2015). PEG-Interferon-α ribavirin-induced HCV viral clearance: a pharmacogenetic multicenter Spanish study. Farm Hosp., 39(1), 29–43. doi: 10.7399/fh.2015.39.1.8547.
Mechie, N., Röver, Ch., Cameron, S., & Amanzada, A. (2014). Predictability of IL-28B-polymorphism on protease-inhibitor-based triple-therapy in chronic HCV-genotype-1 patients: A meta-analysis. World Journal Of Hepatology, 6(10), 759–765. doi: 10.4254/wjh.v6.i10.759.
Suppiah, V., Moldovan, M., Ahlenstiel, G., Berg, T., Weltman, M., Abate, M., et al. (2009). IL28B is associated with response to chronic hepatitis C interferon-α and ribavirin therapy. Nature Genetics, 41(10), 1100–1104. doi: 10.1038/ng.447.
Guo, P., Li, G., Sun, X., & Wu, D. (2016). Influence of IL10 Gene polymorphisms on the sustained virologic response of patients with chronic hepatitis C to PEG-interferon/ribavirin therapy. Infection, Genetics And Evolution, 45, 48–55. doi: 10.1016/j.meegid.2016.08.016.
Sadeghi, S., Davari, M., Asli, E., Gharibzadeh, S., Vaziri, F., Jamnani, F. et al. (2017). Effect of IL15 rs10833 and SCARB1 rs10846744 on virologic responses in chronic hepatitis C patients treated with pegylated interferon-α and ribavirin. Gene, 630, 28–34. doi: 10.1016/j.gene.2017.08.005.
Vince, A., Duvnjak, M. & Kurelac, I. (2013). Treatment guidelines for patients with genotype 1 chronic hepatitis C infection. Acta Medica Croatica, 67(4), 329–38.
Coppola, N., Pisaturo, M., Sagnelli, C., Sagnelli, E., & Angelillo, I. (2014). Peg-Interferon Plus Ribavirin with or without Boceprevir or Telaprevir for HCV Genotype 1: A Meta-Analysis on the Role of Response Predictors. Plos ONE, 9(4), e94542. doi: 10.1371/journal.pone.0094542.
Gower, E., Estes, C., Blach, S., Razavi-Shearer, K., & Razavi, H. (2014). Global epidemiology and genotype distribution of the hepatitis C virus infection. Journal Of Hepatology, 61(1), S45–S57. doi: 10.1016/j.jhep.2014.07.027.
European Association for the Study of the Liver (2017). EASL Recommendations on Treatment of Hepatitis C 2016. J. Hepatology, 66(1), 153–194. doi: 10.1016/j.jhep.2016.09.001.
Koff, R. (2014). Review article: the efficacy and safety of sofosbuvir, a novel, oral nucleotide NS5B polymerase inhibitor, in the treatment of chronic hepatitis C virus infection. Alimentary Pharmacology & Therapeutics, 39(5), 478–487. doi: 10.1111/apt.12601.
Donaldson, E. F., Harrington, P. R., O'Rear, J. J., & Naeger, L. K. (2014). Clinical evidence and bioinformatics characterization of potential hepatitis C virus resistance pathways for sofosbuvir. Hepatology, 61(1), 56–65. doi: 10.1002/hep.27375.
Keating, G. M. (2015). Ledipasvir/Sofosbuvir: A Review of Its Use in Chronic Hepatitis C. Drugs, 75(6), 675–685. doi: 10.1007/s40265-015-0381-2.
Petta, S., Cabibbo, G., Enea, M., Macaluso, F., Plaia, A., Bruno, R. et al. (2014). Cost-effectiveness of sofosbuvir-based triple therapy for untreated patients with genotype 1 chronic hepatitis C. Hepatology, 59(5), 1692–1705. doi: 10.1002/hep.27010.
Giannitrapani, L., Soresi, M., Balasus, D., Licata, A., & Montalto, G. (2013). Genetic association of interleukin-6 polymorphism (-174 G/C) with chronic liver diseases and hepatocellular carcinoma. World Journal Of Gastroenterology, 19(16), 2449–55. doi: 10.3748/wjg.v19.i16.2449.
Cussigh, A., Falleti, E., Fabris, C., Bitetto, D., Cmet, S., Fontanini, E., et al. (2011). Interleukin 6 promoter polymorphisms influence the outcome of chronic hepatitis C. Immunogenetics, 63(1), 33–41. doi: 10.1007/s00251-010-0491-7.
Yee, L. J., Im, K., Borg, B., Yang, H., & Liang, T. (2009). Interleukin-6 haplotypes and the response to therapy of chronic hepatitis C virus infection. Genes & Immunity, 10(4), 365–372. doi: 10.1038/gene.2009.26.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
