Рентгенендоваскулярна деструкція надниркових залоз у лікуванні первинного гіперальдостеронізму

Автор(и)

  • A. O. Nykonenko Zaporizhzhia State Medical University, Ukraine,
  • I. V. Zubryk Zaporizhzhia State Medical University, Ukraine,
  • О. О. Podluzhnyi Zaporizhzhia State Medical University, Ukraine,
  • I. V. Rusanov SI "Zaporizhzhia Medical Academy of Postgraduate Education Ministry of Health of Ukraine", Ukraine,
  • A. L. Makarenkov Zaporizhzhia State Medical University, Ukraine,

DOI:

https://doi.org/10.14739/2310-1210.2019.3.169126

Ключові слова:

первинний гіперальдостеронізм, гіперплазія, надниркова залоза, артеріальна гіпертензія

Анотація

 

У XXI столітті інтервенційна радіологія швидко розвивається в хірургічному лікуванні ендокринної патології надниркових залоз. До введення K. Hiramatsu у 1981 р. розрахунку альдостерон-ренінового співвідношення як скринінгового тесту первинний гіперальдостеронізм вважали малопоширеною патологією. Надалі вивчення захворювання отримало нові дані щодо його поширеності – від 5 % до 10 % серед пацієнтів із гіпертонічною хворобою та понад 20 % хворих на рефрактерну гіпертензію. В Україні частка первинного гіперальдостеронізму у структурі хворих на рефрактерну артеріальну гіпертензію становить 1,2 %.

Мета роботи – оцінити ефективність рентгенендоваскулярної деструкції надниркової залози (РЕВДН) у пацієнтів із первинним гіперальдостеронізмом (ПГА).

Матеріали та методи. За період із 2014 р. до липня 2018 р. у клініці госпітальної хірургії Запорізького державного медичного університету обстежили та пролікували 132 пацієнти з патологією надниркових залоз. Оперативне лікування з приводу первинного гіперальдостеронізму виконали 38 хворим, серед них за допомогою рентгенендоваскулярної деструкції надниркової залози – 15 особам. Жінок було 10 (66,7 %), чоловіків – 5 (33,3 %). Середній вік – 49,4 ± 14,9 року. За даними КТ (МРТ), анатомія новоутворень надниркових залоз мала таку локалізацію: лівобічна – 11 (73,3 %) пацієнтів, правобічна – 1 (6,7 %), двобічна – 3 (20,0 %). Середній розмір об’ємних утворень надниркових залоз становив 9,0 (6,3–10,0) мм. У діагностиці ПГА керувалися клінічними практичними рекомендаціями з діагностики та лікування ПГА (Clinical Practical Guideline – The Management of Primary Aldosteronism, 2016). Під час рентгенендоваскулярного хірургічного лікування хворих на ПГА деструкцію правої надниркової залози виконали 3 (20 %) пацієнтам, лівої – 12 (80 %). Результати оперативного лікування оцінювали за стандартними критеріями та клініко-біохімічними критеріями PASO (Primary Aldosteronism Surgical Outcomes), а також за показниками ехокардіоскопії.

Результати. Час проведення РЕВДН – 36,6 ± 6,0 хвилини. Конверсій, післяопераційних ускладнень, летальних випадків не було. Тривалість перебування пацієнтів у стаціонарі – 9 (7–12) діб. Порівняльний аналіз результатів оперативного лікування показав статистично вірогідне зниження показників САТ, ДАТ, альдостерону (p < 0,05). За даними контрольної КТ, що виконана після лікування, у 2 (13,3 %) пацієнтів виявили аденоми контрлатеральних надниркових залоз. Однак клініко-лабораторна діагностика не показала їхню гормональну активність. За критеріями PASO, повний біохімічний ефект був у 73,3 %, повний клінічний – у 66,7 %, частковий біохімічний ефект – у 20,0 %, частковий клінічний ефект – у 26,6 % хворих; у 6,7 % біохімічний і клінічний ефекти відсутні.

Висновки. Інтервенційні методи хірургічного лікування патології надниркових залоз є повноцінною альтернативою ендоскопічним методам оперативного лікування при дотриманні показань до застосування. Використання рентгенендоваскулярної деструкції надниркової залози в пацієнтів із первинним гіперальдостеронізмом демонструє статистично доведену ефективність лікування симптоматичної артеріальної гіпертензії: повний біохімічний ефект – у 73,3 %, повний клінічний – у 66,7 %, частковий біохімічний ефект – у 20,0 %, частковий клінічний ефект – у 26,6 % хворих.

 

Посилання

Ierardi, A. M., Petrillo, M., Patella, F., Biondetti, P., Fumarola, E. M., Angileri, S. A., et al. (2018) Interventional radiology of the adrenal glands: current status. Gland Surgery, 7(2), 147–165. doi: 10.21037/gs.2018.01.04

Yamakado, K. (2014) Image-guided ablation of adrenal lesions. Semin Intervent Radiol, 31, 149–56. doi: 10.1055/s-0034-1373797

Fowler, A. M., Burda, J. F., & Kim, S. K. (2013) Adrenal artery embolization: Anatomy, indications, and technical considerations. AJR Am J Roentgenol, 201(1), 190–201. doi: 10.2214/AJR.12.9507

Uppot, R. N., & Gervais, D. A. (2013) Imaging-guided adrenal tumor ablation. AJR Am J Roentgenol, 200(6), 1226–33. doi: 10.2214/AJR.12.10328

Karimov, S. I., Berkinov, U. B., & Sakhiboev, D. P. (2015) The results of treating of adrenal genesis hypertension through different surgical methods. European science review, 11–12, 106–10.

Fowler, A. M., Burda, J. F., & Kim, S. K. (2013) Adrenal artery embolization: anatomy, indications, and technical considerations. AJR Am J Roentgenol., 201(1), 190–201. doi: 10.2214/AJR.12.9507.

Nykonenko, А. O., Zubryk, I. V., Podluzhnyi, А. А., Нaidarzhi, Ye. I., Rusanov, I. V., & Makarenkov, A. L. (2017) Taktyka diahnostyky ta likuvannia patsiientiv iz dvobichnym urazhenniam nadnyrkovykh zaloz, shcho suprovodzhuietsia syndromom pervynnoho hiperaldosteronizmu [Tactic of diagnostic and treatment of patients with bilateral adrenal gland’s lesions associated with primary aldosteronism]. Zaporozhye medical journal, 19, 4(103), 430–435. doi: 10.14739/2310-1210.2017.4.104950 [in Ukrainian].

Morimoto, R., Omata, K., Ito, S., & Satoh, F. (2018) Progress in the Management of Primary Aldosteronism. Am J Hypertens., 31(5), 522–531. doi: 10.1093/ajh/hpy018

Rehan, M., Raizman, J. E., Cavalier, E., Don-Wauchope, A. C., & Holmes, D. T. (2015) Laboratory challenges in primary aldosteronism screening and diagnosis. Clin Biochem., 48(6), 377–87. doi: 10.1016/j.clinbiochem.2015.01.003

Funder, J. W., Carey, R. M., Mantero, F., Murad, M. H., Reincke, M., Shibata, H., et al. (2016) The management of primary aldosteronism: case detection, diagnosis, and treatment: an endocrine society clinical practice guideline. J Clin Endocrinol Metab, 101(5), 1889–1916. doi: 10.1210/jc.2015-4061

Kline, G. A., Prebtani, A. P. H., Leung, A. A., & Schiffrin, E. L. (2017) Primary aldosteronism: a common cause of resistant hypertension. CMAJ, 189(22), E773–E778. doi: 10.1503/cmaj.161486

Fassnacht, M., Arlt, W., Bancos, I., Dralle, H., Newell-Price, J., Sahdev, A., et al. (2016) Management of adrenal incidentalomas: European Society of Endocrinology Clinical Practice Guideline in collaboration with the European Network for the Study of Adrenal Tumors. Eur J Endocrinol., 175(2), G1–G34. doi: 10.1530/EJE-16-0467

Paschou, S. A., Vryonidou, A., & Goulis, D. G. (2016) Adrenal incidentalomas: A guide to assessment, treatment and follow-up. Maturitas. 92, 79–85. doi: 10.1016/j.maturitas.2016.07.017

Piaditis, G., Markou, A., Papanastasiou, L., Androulakis, I.I., & Kaltsas, G. (2015) Progress in aldosteronism: a review of the prevalence of primary aldosteronism in pre-hypertension and hypertension. Eur J Endocrinol., 172(5), R191–203. doi: 10.1530/EJE-14-0537

Rekovets, O., Torbas, O., Kushnir, S., Ponomareva, G., Primak, G., Granich, V., et al. (2018) Struktura patsiientiv iz rezystentnoiu arterialnoiu hipertenziieiu [Structure of patients with resistant arterial hypertension]. Аrterial'naya gipertenziya, 1(57), 46–66. doi: 10.22141/2224-1485.1.57.2018.125498 [in Ukrainian].

##submission.downloads##

Номер

Розділ

Оригінальні дослідження