Радіойодрезистентні метастази високодиференційованого раку щитовидної залози, аналіз характеристик пухлин і первинного оперативного втручання

Автор(и)

  • М. В. Остафійчук ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені  В. П. Комісаренка НАМН України», м. Київ, Ukraine https://orcid.org/0000-0002-0446-051X
  • А. Є. Коваленко ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України», м. Київ, Ukraine https://orcid.org/0000-0003-0326-6421
  • Ю. М. Таращенко ДУ "Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України", м. Київ", Ukraine https://orcid.org/0000-0003-4787-359X

DOI:

https://doi.org/10.14739/2310-1210.2021.5.225575

Ключові слова:

карцинома щитовидної залози, хірургічне лікування, радіойодрезистентні метастази, радіойодтерапія

Анотація

Мета роботи – оцінити первинний статус, характеристики пухлинного процесу та початкового хірургічного лікування в пацієнтів із високодиференційованими карциномами щитовидної залози, які згодом мали резистентність до терапії 131I, порівняно з контрольною групою хворих, які мали позитивний ефект від терапії 131I.

Матеріали та методи. Виконали аналіз 156 спостережень високодиференційованого раку щитовидної залози, резистентних до терапії 131I. Контрольна група – 189 пацієнтів, у яких визначили позитивний ефект лікування метастазів після терапії 131I та доведеного безрецидивного періоду. Пацієнти прооперовані та перебували під спостереженням у відділі хірургії залоз внутрішньої секреції ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України» (1990–2019 рр.).

Результати. У групі радіойодрезистентних метастазів переважали жінки у співвідношенні 3,1:1,0, а у групі контролю співвідношення жінок і чоловіків становило 1,4:1,0. Виявили, що резистентність до радіоактивного йоду в пацієнтів віком до 20 років була вірогідно вчетверо нижчою (10,26 %) порівняно з радіойодчутливою групою (41,90 %). У віковій групі 41–60 років радіойодрезистентність переважала в 6,5 раза порівняно з групою порівняння (39,10 % і 6,35 %), а старше за 61 рік – в 11 разів (11,54 % і 1,05 %). Аналізуючи вплив радіаційного опромінення на виникнення радіойодрефрактерності, виявили: серед пацієнтів, які проживали в 1986 р. на радіаційно забруднених територіях України внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, не було вірогідних відмінностей за розвитком стійкості до радіоактивного йоду (резистентність до 131I – 51,92 % (n = 81); ефект лікування 131I – 64,02 % (n = 121)). Ці відмінності можуть бути пов’язані з молодшим віком радіаційно постраждалих пацієнтів і кращою чутливістю до радіойоду порівняно з пацієнтами основної групи. Максимальна кількість радіойодрезистентних спостережень – у групі проміжного ризику (71,15 %; n = 111). Привертає увагу чимала кількість радіойодрезистентних метастазів у групі, в якій первинно їх не діагностували (11,53 %; n = 18), і у групі, де не виконували належне оцінювання стану лімфатичних колекторів (29,49 %; n = 46). У спостереженнях, де профілактичну центральну дисекцію не виконували, радіойодрезистентність визначали вірогідно частіше (33,97 %; n = 53).

Висновки. Основні фактори розвитку радіойодрезистентних метастазів – вік пацієнтів старше за 40 років, обмежений обсяг первинного оперативного втручання на реґіонарних лімфатичних колекторах шиї, агресивність пухлини. Ретельність до- та інтраопераційного оцінювання реґіонарних колекторів лімфовідтоку, виконання профілактичної центральної дисекції шиї та широких терапевтичних дисекцій дають змогу зменшити ризик розвитку резидуальних і радіойодрезистентних метастазів. Своєчасна діагностика метастазів дає можливість поліпшити результати первинного хірургічного лікування пацієнтів із диференційованою тиреоїдною карциномою, знизити частоту розвитку радіойодрезистентності.

Біографії авторів

М. В. Остафійчук, ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені  В. П. Комісаренка НАМН України», м. Київ

науковий співробітник відділу хірургії ендокринних залоз

А. Є. Коваленко, ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України», м. Київ

д-р мед. наук, професор, керівник відділу хірургії ендокринних залоз

Ю. М. Таращенко, ДУ "Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України", м. Київ"

канд. мед. наук, старший науковий співробітник відділу хірургії ендокринних залоз

Посилання

Van Nostrand D. (2018). Radioiodine Refractory Differentiated Thyroid Cancer: Time to Update the Classifications. Thyroid, 28(9), 1083-1093. https://doi.org/10.1089/thy.2018.0048

Capdevila, J., Galofré, J. C., Grande, E., Zafón Llopis, C., Ramón Y Cajal Asensio, T., Navarro González, E., Jiménez-Fonseca, P., Santamaría Sandi, J., Gómez Sáez, J. M., & Riesco Eizaguirre, G. (2017). Consensus on the management of advanced radioactive iodine-refractory differentiated thyroid cancer on behalf of the Spanish Society of Endocrinology Thyroid Cancer Working Group (GTSEEN) and Spanish Rare Cancer Working Group (GETHI). Clinical and Translational Oncology, 19(3), 279-287. https://doi.org/10.1007/s12094-016-1554-5

Fugazzola, L., Elisei, R., Fuhrer, D., Jarzab, B., Leboulleux, S., Newbold, K., & Smit, J. (2019). 2019 European Thyroid Association Guidelines for the Treatment and Follow-Up of Advanced Radioiodine-Refractory Thyroid Cancer. European Thyroid Journal, 8(5), 227-245. https://doi.org/10.1159/000502229

Anderson, R. T., Linnehan, J. E., Tongbram, V., Keating, K., & Wirth, L. J. (2013). Clinical, Safety, and Economic Evidence in Radioactive Iodine-Refractory Differentiated Thyroid Cancer: A Systematic Literature Review. Thyroid, 23(4), 392-407. https://doi.org/10.1089/thy.2012.0520

Gild, M. L., Topliss, D. J., Learoyd, D., Parnis, F., Tie, J., Hughes, B., Walsh, J. P., McLeod, D., Clifton-Bligh, R. J., & Robinson, B. G. (2018). Clinical guidance for radioiodine refractory differentiated thyroid cancer. Clinical Endocrinology, 88(4), 529-537. https://doi.org/10.1111/cen.13508

Aashiq, M., Silverman, D. A., Na'ara, S., Takahashi, H., & Amit, M. (2019). Radioiodine-Refractory Thyroid Cancer: Molecular Basis of Redifferentiation Therapies, Management, and Novel Therapies. Cancers, 11(9), Article 1382. https://doi.org/10.3390/cancers11091382

Tarashchenko, Yu. M., Kovalenko, A. Ye., Ostafiichuk, M. V., & Nekrasov, K. A. (2020). BRAF-status u tsytomorfolohichnii diahnostytsi tyreoidnykh vuzliv [BRAF status in сito-morphological diagnosis of thyroid nodules]. Pathologia, 17(2), 178-183. https://doi.org/10.14739/2310-1237.2020.2.212783 [in Ukrainian].

Narayanan, S., & Colevas, A. D. (2016). Current Standards in Treatment of Radioiodine Refractory Thyroid Cancer. Current Treatment Options in Oncology, 17(6), Article 30. https://doi.org/10.1007/s11864-016-0404-6

Lee, H. S., Roh, J. L., Gong, G., Cho, K. J., Choi, S. H., Nam, S. Y., & Kim, S. Y. (2015). Risk Factors for Re-recurrence After First Reoperative Surgery for Locoregional Recurrent/Persistent Papillary Thyroid Carcinoma. World Journal of Surgery, 39(8), 1943-1950. https://doi.org/10.1007/s00268-015-3052-2

Lamartina, L., Borget, I., Mirghani, H., Al Ghuzlan, A., Berdelou, A., Bidault, F., Deandreis, D., Baudin, E., Travagli, J. P., Schlumberger, M., Hartl, D. M., & Leboulleux, S. (2017). Surgery for Neck Recurrence of Differentiated Thyroid Cancer: Outcomes and Risk Factors. The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism, 102(3), 1020-1031. https://doi.org/10.1210/jc.2016-3284

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-09-01

Номер

Розділ

Оригінальні дослідження