Рівень вазоактивного інтестинального пептиду при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі до та після хірургічного лікування
DOI:
https://doi.org/10.14739/2310-1210.2023.4.278576Ключові слова:
гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, вазоактивний інтестинальний пептидАнотація
Істотне поширення гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) з кожним роком привертає дедалі більше уваги фахівців у галузі діагностики та лікування цієї патології. Здійснюють ґрунтовні дослідження етіологічних і патогенетичних факторів виникнення ГЕРХ. Окремий інтерес викликає роль гуморальних факторів, один із них – вазоактивний інтестинальний пептид (ВІП). Відомостей про динаміку цього гормона при хірургічному лікуванні ГЕРХ нині недостатньо.
Мета роботи – вивчити динаміку ВІП у сироватці крові при хірургічному лікуванні ГЕРХ та його вплив на функцію нижнього стравохідного сфінктера (НПС).
Матеріали та методи. Хірургічне лікування в модифікації Nissen здійснили 35 пацієнтам із ГЕРХ: 26 (74,3 %) жінок, 9 (25,7 %) чоловіків (середній вік – 55,3 ± 11,3 року). Група порівняння – 20 практично здорових осіб: 14 (70,0 %) жінок, 6 (30,0 %) чоловіків (середній вік – 56,7 ± 10,6 року). Дослідження ВІП здійснили шляхом імуноферментного аналізу в плазмі венозної крові. Зразки крові в пацієнтів основної групи брали перед операцією та через 2–3 місяці після неї. ВІП (Vasoactive intestinal peptide ELISA, S-1201, BCM Diagnostics) визначали на імуноферментному комплексі ImmunoChem-2100 (США).
Результати. В основній групі до операції рівень ВІП становив 3,1 ± 1,1 нг/мл, після втручання – 2,2 ± 1,0 нг/мл. У групі порівняння ВІП визначили на рівні 2,1 ± 1,1 нг/мл. При ГЕРХ до операції рівень ВІП статистично відрізнявся від показника у групі порівняння та від післяопераційних значень. Після хірургічного лікування значення ВІП знизилися до рівня практично здорових пацієнтів. Виявили позитивний кореляційний зв’язок між рівнем ВІП і часом кислотної експозиції в стравоході, загальною кількістю рефлюксів, кількістю рефлюксів тривалістю понад 5 хвилин, максимальною тривалістю рефлюксів і ступенем запалення стравоходу.
Висновки. При хірургічному лікуванні ГЕРХ виявили статистично значуще зниження рівня ВІП до рівня практично здорових осіб. Помірний позитивний кореляційний зв’язок між рівнем ВІП, часом кислотної експозиції в стравоході, середньою кількістю рефлюксів, кількістю рефлюксів тривалістю понад 5 хвилин і максимальною тривалістю рефлюксів підтверджує інгібувальну дію ВІП на тонус нижнього стравохідного сфінктера. Взаємозв’язок ступеня запалення стравоходу та рівня ВІП підтверджує опосередкований (через дію ВІП) інгібувальний вплив ступеня тяжкості езофагіту на тонус нижнього стравохідного сфінктера. Підтверджено активну роль ВІП у патогенезі ГЕРХ і досягненні стійких результатів хірургічного лікування.
Посилання
Sandhu, D. S., & Fass, R. (2018). Current Trends in the Management of Gastroesophageal Reflux Disease. Gut and liver, 12(1), 7-16. https://doi.org/10.5009/gnl16615
Katzka, D. A., & Kahrilas, P. J. (2020). Advances in the diagnosis and management of gastroesophageal reflux disease. BMJ (Clinical research ed.), 371, m3786. https://doi.org/10.1136/bmj.m3786
Slater, B. J., Dirks, R. C., McKinley, S. K., Ansari, M. T., Kohn, G. P., Thosani, N., Qumseya, B., Billmeier, S., Daly, S., Crawford, C., P Ehlers, A., Hollands, C., Palazzo, F., Rodriguez, N., Train, A., Wassenaar, E., Walsh, D., Pryor, A. D., & Stefanidis, D. (2021). SAGES guidelines for the surgical treatment of gastroesophageal reflux (GERD). Surgical endoscopy, 35(9), 4903-4917. https://doi.org/10.1007/s00464-021-08625-5
Richter, J. E., & Rubenstein, J. H. (2018). Presentation and Epidemiology of Gastroesophageal Reflux Disease. Gastroenterology, 154(2), 267-276. https://doi.org/10.1053/j.gastro.2017.07.045
Horgan, S., & Fuchs, K.-H. (2020). Management of Gastroesophageal Reflux Disease. Surgical and Therapeutic Innovations. Springer Nature Switzerland AG. http://doi.org/10.1007/978-3-030-48009-7
Yadlapati, R., Gyawali, C. P., Pandolfino, J. E., & CGIT GERD Consensus Conference Participants (2022). AGA Clinical Practice Update on the Personalized Approach to the Evaluation and Management of GERD: Expert Review. Clinical gastroenterology and hepatology, 20(5), 984-994.e1. https://doi.org/10.1016/j.cgh.2022.01.025
Chen, S., Du, F., Zhong, C., Liu, C., Wang, X., Chen, Y., Wang, G., Gao, X., Zhang, L., Li, L., & Wu, W. (2021). Gastroesophageal reflux disease: recent innovations in endoscopic assessment and treatment. Gastroenterology report, 9(5), 383-391. https://doi.org/10.1093/gastro/goab029
Schoppmann, S. F., & Riegler, M. (Eds.). (2021). Multidisciplinary Management of Gastroesophageal Reflux Disease. Springer, Cham. https://doi.org/10.1007/978-3-030-53751-7
Fuchs, K. H., & Meining, A. (2021). Current Insights in the Pathophysiology of Gastroesophageal Reflux Disease. Chirurgia (Bucharest, Romania : 1990), 116(5), 515-523. https://doi.org/10.21614/chirurgia.116.5.515
Fuchs, K. H., Lee, A. M., Breithaupt, W., Varga, G., Babic, B., & Horgan, S. (2021). Pathophysiology of gastroesophageal reflux disease-which factors are important?. Translational gastroenterology and hepatology, 6, 53. https://doi.org/10.21037/tgh.2020.02.12
Chen, J., & Brady, P. (2019). Gastroesophageal Reflux Disease: Pathophysiology, Diagnosis, and Treatment. Gastroenterology nursing, 42(1), 20-28. https://doi.org/10.1097/SGA.0000000000000359
Singhartinger, F. X., Wahl, L., Weitzendorfer, M., Gantschnigg, A., Koch, O. O., & Emmanuel, K. (2022). The role of hormones in symptoms and pathophysiology of reflux and esophageal motility disorders. Die Rolle von Hormonen bei Symptomen und Pathophysiologie von Reflux und Ösophagusmotilitätsstörungen. Zeitschrift fur Gastroenterologie, 10.1055/a-1833-9494. Advance online publication. https://doi.org/10.1055/a-1833-9494
Sadatomi, D., Kono, T., Mogami, S., & Fujitsuka, N. (2020). Weak acids induce PGE2 production in human oesophageal cells: novel mechanisms underlying GERD symptoms. Scientific reports, 10(1), 20775. https://doi.org/10.1038/s41598-020-77495-z
Giuli, R., Siewert, J. R., Couturier, D., & Scarpignato. C. (Eds.). (2003). Barrett’s esophageus (vol. 1). John Libbey Eurotext.
Pouderoux, P., Verdier, E., & Kahrilas, P. J. (2003). Patterns of esophageal inhibition during swallowing, pharyngeal stimulation, and transient LES relaxation. Lower esophageal sphincter. American journal of physiology. Gastrointestinal and liver physiology, 284(2), G242-G247. https://doi.org/10.1152/ajpgi.00301.2002)
Fuchs, K. H., Babic, B., & Fuchs, H. F. (2019). Esophageal Sphincters in Health and Disease. In C. J. Yeo, S. R. DeMeester, & D. W. McFadden (Eds.), Shackelford's Surgery of the Alimentary (8th ed., Vol. 2, pp. 2-10). Elsevier.
Bai, X., Ihara, E., Otsuka, Y., Tsuruta, S., Hirano, K., Tanaka, Y., Ogino, H., Hirano, M., Chinen, T., Akiho, H., Nakamura, K., Oda, Y., & Ogawa, Y. (2019). Involvement of different receptor subtypes in prostaglandin E2-induced contraction and relaxation in the lower esophageal sphincter and esophageal body. European journal of pharmacology, 857, 172405. https://doi.org/10.1016/j.ejphar.2019.172405
Umetsu, Y., Tenno, T., Goda, N., Shirakawa, M., Ikegami, T., & Hiroaki, H. (2011). Structural difference of vasoactive intestinal peptide in two distinct membrane-mimicking environments. Biochimica et biophysica acta, 1814(5), 724-730. https://doi.org/10.1016/j.bbapap.2011.03.009
Tobias, A., & Sadiq, N. M. (2022). Physiology, Gastrointestinal Nervous Control. In StatPearls. StatPearls Publishing.
Iwasaki, M., Akiba, Y., & Kaunitz, J. D. (2019). Recent advances in vasoactive intestinal peptide physiology and pathophysiology: focus on the gastrointestinal system. F1000Research, 8, F1000 Faculty Rev-1629. https://doi.org/10.12688/f1000research.18039.1
Allan, V. J. (2000) Basic immunofluorescence. Protein localization by fluorescence microscopy: a practical approach (pp. 1-26). Oxford University Press.
Tsukada, T., Horovitch, S. J., Montminy, M. R., Mandel, G., & Goodman, R. H. (1985). Structure of the human vasoactive intestinal polypeptide gene. DNA (Mary Ann Liebert, Inc.), 4(4), 293-300. https://doi.org/10.1089/dna.1985.4.293
Said, S. I., & Rosenberg, R. N. (1976). Vasoactive intestinal polypeptide: abundant immunoreactivity in neural cell lines and normal nervous tissue. Science (New York, N.Y.), 192(4242), 907-908. https://doi.org/10.1126/science.1273576
Delgado, M., Pozo, D., & Ganea, D. (2004). The significance of vasoactive intestinal peptide in immunomodulation. Pharmacological reviews, 56(2), 249-290. https://doi.org/10.1124/pr.56.2.7
Haidarzhi, Ye. I. (2023). Dynamics of prostaglandin E2 in the surgical treatment of gastroesophageal reflux disease. Pathologia, 20(1), 58-62. https://doi.org/10.14739/2310-1237.2023.1.273146
Martinez, C., Delgado, M., Abad, C., Gomariz, R. P., Ganea, D., & Leceta, J. (1999). Regulation of VIP production and secretion by murine lymphocytes. Journal of neuroimmunology, 93(1-2), 126-138. https://doi.org/10.1016/s0165-5728(98)00216-1
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
